Вроцлав-Головний є одним з вокзалів з самим високим щоденним пасажиропотоком.
Нижньосілезька залізниця потенційно може зайняти передове місце у міжнародних сполученнях та важливим транспортно-пересадочним вузлом між Східною та Західною Європою. В її історії існувало чимало денних та нічних потягів, які пов’язували столицю Нижньої Сілезії з містами сусідніх держав. Модернізація залізничної інфраструктури Вроцлава у XXI столітті орієнтована на відновлення минулих маршрутів для скорочення часу переміщення та підвищення комфорту для пасажирів, пише сайт wroclaw.name.
Перші залізничні маршрути та вокзал
Історія потягів безпосередньо пов’язана з винаходом рейкових доріг та локомотивів. Колії та транспорт у регіоні тодішнього Бреслау виготовляли за прусським та австрійським зразками. Залізничні компанії були приватними й розвивались дуже швидко. Місто Бреслау у ХІХ столітті обслуговували Верхньосілезька та Нижньосілезька залізниці.
У 1842 році Верхньосілезька залізнична компанія відкрила перші відрізки своєї головної лінії сполученням Бреслау-Олава та Бреслау-Бжег. Вони є найдавнішими залізничними ділянками сучасної Польщі. Поступово сполучення розширювалось, у 1846 році вже можна було подорожувати у Катовіце, через рік у Мисловіце та Кракова, а у 1856 році до Познані та Старгарту. У 1851 році були проведені маршрути вузькоколійної мережі, яка поєднувалася з гірськими трамваями.
У 1843 році Нижньосілезька залізнична дорога, яка мала назву “Залізнична дорога Нижньосілезької марки” відкрила перший маршрут з тодішнього Бреслау до Явожини-Шльонської. У 1846 році була завершено лінія, яка поєднувала Бреслау з Берліном. Загальна протяжність залізниці сягала 357 кілометрів. У 1847 році була відкрита східні ділянка, яка забезпечувала сполучення Бреслау з Дрезденом, Лейпцигом, Ганновером та іншими містами. У 1848 році Нижньосілезьку залізницю поєднали з Верхньосілезькою. У 1852 році Нижньосілезька залізниця перейшла у підпорядкування Пруської державної залізниці.
Будівництво залізничного вокзалу у Бреслау було завершено у 1857 році. Станція мала лише одну платформу. У 1899-1904-х роках залізничний вузол розширили, добудували ще чотири платформи, а зал вокзалу разом з усією будівлею сягав 200 метрів, що робило його найбільшою спорудою такого роду у Європі.
Локомотиви
У 1880 році Пруссія націоналізувала усі залізничні дороги та представила перші швидкісні комфортабельні потяги з використанням нових паровозів, які розвивали швидкість до 100 кілометрів на годину. Поїзди були сконструйовані таким чином, що можна було пройти з одного кінця в інший через спеціальні криті сполучники вагонів. У 1898 році залізниця запустила перший локомотив на прогрітому парі, що відкрило нову еру паровозів. З 1906 року локомотивний завод у Бреслау для Прусських державних залізничних колій виготовляв стандартні паровози з перегрітим паром. Загалом їх було вироблено понад 580 одиниць, 86 з яких пізніше перейшли в експлуатацію до Польської державної залізниці.
Швидкісні поїзди
На початку 1930-х років європейські залізниці відчували конкуренцію з боку пасажирської авіації та автотранспорту. Серед великої кількості поїздів, що курсували різними маршрутами, особливої уваги заслуговували потяги з підвищеною прохідністю та швидкісні. Вже перед Першою світовою війною на відрізку Берлін-Бреслау-Катовіце курсували найстрімкіші парові експреси. У 1931 році між Бреслау та Явожиною-Шльонською найбистріший потяг розвивав швидкість 90-120 кілометрів за годину. Варто відзначити, що лінія була електрифікована. У 1934-1935-х роках швидкісні паровози на відрізку Бреслау-Бжег-Ополе, який був частиною маршруту Берлін-Битом, рухалися зі швидкістю 120 кілометрів на годину.
“Летючі” потяги
У 1932 році інженери-конструктори поєднали використання двигунів внутрішнього згоряння з аеродинамічним корпусом паротяга, що дозволило виготовляти відносно легкі залізничні транспортні засоби, які могли дуже швидко пересуватися. Скоросні потяги стали сенсаційними, оскільки розвивали швидкість до 128-160 кілометрів на годину. Вони отримали назву “летючі”. Перший такий потяг “Летючий Гамбуржець” запустили у 1935 році, за маршрутом Берлін-Гамбург. Впродовж наступних років вони курсували між Берліном та великими містами Німеччини, як-от Кельн та Бреслау.
Конструкція поїздів складалась з трьох вагонів. Один вагон другого класу, один – третього та вагон-ресторан з поміркованими цінами. Між вагонами були розташовані “візки Якобса”, які за своєю особливістю знаходилися між двома вагонами. Таким чином вага кожного припадала на половину візочка. Варто зауважити, що усі локомотиви для “летючих поїздів” виготовляли лише у Бреслау на заводі Linke-Hofmann-Werke. Вони були найшвидшими у світі й за дизайном не були схожими на інші потяги, більше нагадували “рейкові автобуси”.
Ділянку між Берліном та Сілезією для “летючих” поїздів відкрили у травні 1936 року. Щоденний маршрут проходив між містами Битом та Берлін, з зупинками у Гливиці, Ополе, Бжег та Бреслау. Час відправлення був скорегований таким чином, щоб вранці прибути до Берліна, а ввечері повернутися додому.
Зі залізничного вокзалу у Битомі потяг відправлявся о 5.18 ранку, о 5.34 він прибував до Гливіці, о 6.16 до Ополе, о 7.01 до Бреслау, а через 2 години 41 хвилину “Летючий Сілезець” був у Берліні. Весь шлях з Битомі до Берліна можна було подолати за 4 години 24 хвилини. Зворотній вечірній маршрут займав 4 години 17 хвилин. Час від Бреслау до Берліна складав менш ніж три години, що вражає навіть у XXI столітті. Максимальна швидкість руху сягала 160 кілометрів на годину, але через кривину залізничних шляхів, біля деяких приміських станцій поїзд зменшував швидкість до 80-100 кілометрів на годину. На вокзалі у Битомі для “Летючого Сілезця” побудували спеціальний ангар, залишки якого можна було побачити ще у 2010-х роках.
Варто відзначити, що “летючі” швидкісні потяги мали пропагандистський характер, а економічні міркування не бралися до уваги. Невеликий розмір поїзда не дозволяв перевозити достатню кількість пасажирів, він був розрахований лише на 132 особи, до того ж квитки у 2-му та 3-му класах коштували відносно недорого. Таким чином вартість експлуатації потягів перевищувала витрати.
Останній раз поїзд “Летючий Сілезець” вийшов у рейс у серпні 1939 року. Пізніше усі моторні вагони були конфісковані для потреб військових. З того часу до сьогодні жоден потяг на відрізку Битом-Берлін не рухався з такою швидкістю. У 2020-х роках таку відстань можна було проїхати сучасним експресом через Познань за 6 годин 40 хвилин. Іншими поїздами доведеться добиратися 8-10 годин. Такого зручного потяга для робочих або туристичних поїздок з Вроцлава до Берліна поки не впроваджено.
Загалом, сучасна Нижньосілезька залізниця після занепаду швидко модернізується й налічує десять дизель-поїздів, які розвивають швидкість до 120 кілометрів за годину, дев’ять електропоїздів, здатних розганятися до 110 кілометрів за годину та дванадцять електропоїздів, які курсують зі швидкістю 160 кілометрів за годину. Залізничний вокзал Вроцлав-Головний налічує 6 платформ, а міжнародне сполучення представлене поїздом Вроцлав-Герліц та нічним експресом Вроцлав-Львов. Жителі міста чекають відновлення забутих маршрутів.