Що можна сказати про побут мешканців Нижньої Сілезії в давнину? Наскільки важким було їхнє життя? Чому зникли деякі поселення? Якщо у вас з`являються подібні запитання, просто зараз на wroclaw.name ви зможете задовольнити свою цікавість. Допоможуть у цьому знахідки, які побачили наші сучасники, а також дослідження істориків.
Знахідки біля Явора
Одне з цікавих місць, де в давнину було поселення, розташоване біля Явора. Там, зокрема, знайшли рештки старих будівель і залізоплавильну піч, а загалом об`єктів було приблизно 270. Археологи підрахували, що цьому поселенню близько 1800 років, тобто воно існувало в перших століттях нашої ери й перебувало під контролем римлян.
Про деякі відкриття, зроблені археологами, розповідав сайт turystyka у 2016 році. Дослідники побуту наших пращурів кілька місяців наполегливо трудилися, щоб знайти цікаві об’єкти. Серед них, наприклад, є криниця глибиною майже 5 метрів, ями, кілька могил, а також приміщення, де спалювали деревне вугілля.
Особливо цікавою виявилась знахідка, пов’язана з могилами, бо там знайдено попіл від трупів, а це означає, що померлих кремували. А сам факт того, що в цій місцевості давно з’явились люди, не повинен дивувати. Тут дуже родючий ґрунт, а основною діяльністю поселенців краю було землеробство, каже експерт з археології Маріуш Лесюк. Ці роботи дозволили знайти цікаві артефакти – рештки глиняних посудин загальною кількістю майже 2000. Їх відправили до Краєзнавчого музею в Яворі.
Поселення в горах Карконоше
Ще одне цікаве поселення стосується території, де розташований гірський масив Карконоше, розповідає один блог. Саме там кілька століть тому мешкали люди, життя яких не назвеш простим. Місцевість відзначалась важкими погодними умовами, а без сучасних здобутків цивілізації, це було просто нестерпно, особливо взимку.
Отже, далі піде мова про поселення, яке вже не існує, його називають Будніки, хоча до цього були й інші назви: Langwasser, Forstbauden, Zacisze Leśne. Це приблизно там, де зараз перетинаються зелена і жовта стежки, між Wołową Górą та підходом до Skalnego Stołu, між Карпачем і Коварами, у місці, де тече струмок Маліна.
Історія поселення Будніки в Сілезії
Історія створення поселення з назвою Будніки веде нас до Тридцятирічної війни (1618–1648 рр). Тоді групи військових мародерів і грабіжників не давали місцевим жителям спокою. Вони ґвалтували, відбирали майно, тому дехто старався втекти в гори, забравши з собою речі, які міг нести, а також худобу. Найчастіше втікачі шукали притулку в районі Wołowej Góry і зрештою нерідко там оселялись. Там були поселення, названі Нижнім і Верхнім, але від них обох нічого не лишилось.
Коли війна закінчилась, деякі біженці повернулись додому, однак інші не змогли цього зробити, бо їхні господарства були розграбовані й спалені. Люди, що жили в горах, не платили податків, а це дуже не подобалось тодішньому власнику цих територій – графу фон Черніну, який мешкав у палаці в Коварах. Дехто зміг сховатися в районі струмка Маліна й оселився там назавжди. Ці біженці побудували собі хати й будівлі для сільськогосподарських потреб. Для цього, як з’ясували археологи, використовували доступні матеріали – дерево, камінь і сіно. Доми були досить міцними.
Поселенці розводили овець, кіз, тримали рогату худобу й птицю. Але оскільки не було орних земель, здатних прогодувати людей і тварин, масштаби такої діяльності були досить скромними. Та все ж люди тримали невеликі ділянки овочів і фруктових садів. Рештки цих садів, тобто окремі дерева, можна бачити й у наш час.
Район Будніків тепер дуже засаджений деревами, тому знайти руїни досить важко. Наприклад, достеменно відомо, що тут була уранова копальня, але від неї залишились лише затоплена штольня, а також велика купа гірських порід.
Важке життя мешканців
Чому ж ми говоримо про те, що життя мешканців цього поселення було настільки важким і що їм не позаздриш? На те є принаймні дві причини.
- Перша – це складні погодні умови, про що вже трохи говорилося вище. Літо було коротким, а от зима тривала довго, причому часто траплялися сильні снігопади. У 21 сторіччі ми вже даємо собі з цим раду, але тоді все було інакше. Снігу могло нападати так багато, що, аби вийти з хати, потрібно було лізти через проріз на даху або димохід. Також можна відзначити, що в Будніках спостерігається незвичайне астрономічне явище. Сонячне проміння не потрапляє сюди приблизно 113 днів на рік, з 26 листопада по 16 березня. До Другої світової війни в поселенні організовували церемонію зустрічі Сонця і його проводів.
- Друга випливає з того, що ми знаємо зараз з історії поселення і його залишків на території Нижньої Сілезії. Це крайнє зубожіння. Основним заняттям мешканців було землеробство, але також вони вирубували й продавали лісові дерева. Усього цього було замало для нормального життя – відомо, що немовлят загортали в старі ганчірки, а в дітей старшого віку часто не було достойного одягу та взуття. Однак дехто зі знатних жінок допомагав бідним. Наприклад, такою турботою відзначились графині фон Реден і Ванда Чарторийська, які жертвували для дітей з Будніків одяг, взуття та їжу.
Тож якщо вам здається, що життя стало нестерпним, погода й фінансовий стан залишають бажати кращого, згадайте про мешканців Нижньої Сілезії в давнину. Наш рівень життя в порівнянні з їхнім – просто царський.
Будніки в 19-20 століттях: розквіт і занепад
7-тижнева австро-прусська війна 1866 року призвела до того, що Сілезія була приєднана до Пруської держави; відповідно, до її складу потрапили й Будніки. Відтоді там бурхливо розвивався туризм, а сприяла цьому контрабанда нюхального тютюну, який доставляли з Австрії до Пруссії.
Розквіт туризму тут стався саме завдяки цьому злочинному бізнесу. У Пруссії ціни на тютюн були захмарними, тож контрабандисти хотіли нажитися на цьому. І вони йшли шляхом, що проходив через Будніки. Аби їм було де відпочити й поїсти, уздовж доріг стали будувати заїжджі двори, а пізніше їх перетворили на притулки для туристів.
Ще наприкінці 19 сторіччя в поселенні з’явились готелі Mutter Kretchmer і Forstbaude. Пізніше, коли в 1900 році згорів перший з них, на його місці була побудована налисникарня (тобто місце, де робили налисники). Туристів ставало щораз більше, тож гостям поселення стали пропонувати ще й молочну продукцію.
Невдовзі тут було засновано першу гірську школу. Це було простеньке однокімнатне приміщення з партами та дошкою. Першим учителем став Генріх Лібіх, а учнів спочатку було всього кілька душ. Цей педагог дуже любив природу, тому створив разом із дітьми альпійський сад, його сліди можна спостерігати й донині.
У період між війнами в Будніках були гості з інших місцевостей. Вони купували в тутешніх мешканців ферми й оселялися на цілі сезони. Для бідних німецьких дітей створили притулок, для солдатів “Шенкендорф-Бауде” зробили будинок відпочинку.
Коли туристів стало дуже багато, побудували дві митниці, але вони втратили сенс свого призначення після анексії Чехословаччини нацистами. У 1943 році в Будніках оселився нацист Ґерхарт Фіріх зі своєю родиною. Вони купили готель Forstbaude, а також територію, де до пожежі був готель Mutter Kretchmer. Там же він, використовуючи працю підневільних працівників, збудував вітряну електростанцію.
По завершенні війни в селищі залишилась лише родина вищезгаданого німця, а інші жителі виїхали або їх переселили примусово. 1946 року в Будніках заснували центр відпочинку – так званий “Братняк”. Там жили студенти вроцлавських вишів, які давали покинутим будівлям кумедні імена.
З часом поселення стало занепадати. Доми поступово розвалювались, будівельні матеріали розграбовували. Коли наприкінці 1940-х тут перестали вести розробки в уранових копальнях, це призвело до того, що від Будніків залишились лише руїни.
