Людвік Гіршфельд – видатний вроцлавський лікар, імунолог і мікробіолог. Багато досліджував групи крові, встановивши для них термінологію. Герой цієї статті на wroclaw.name заслуговував на Нобелівську премію, але так її і не отримав. Він заснував новий напрям науки – сероантропологію. Відчуваючи гостру потребу допомагати людям, науковець дійсно врятував багато життів, зокрема новонароджених немовлят. Дізнаймось про нього більше.
Біографічні відомості
Людвік Гіршфельд народився у Варшаві, яка тоді була частиною Російської імперії. Це сталося 5 вересня 1884 року. За походженням Людвік був євреєм, хоча його сім’я вже давно асимілювалась у Польщі. Одним із яскравих спогадів дитинства для нього був дядько Болеслав, який брав участь у боротьбі Польщі за незалежність. Патріотичне виховання ще не раз дасть про себе знати в майбутньому, але все ж наука займатиме перше місце в житті біолога.
Початкову освіту отримує в лодзькій гімназії, де таємно вивчає історію Польщі, а також читає заборонені російською владою книжки. В юні роки починає писати вірші. Ходить на танці, де знайомиться з дівчиною, яка стає згодом його дружиною – Ганною Касман.
Додаткову освіту Гіршфельд вирішує здобути за медичним напрямком. Для цього починає дізнаватись базові для лікаря факти у Вюрцбурзі, а потім продовжує навчання в Берліні. Кілька місяців вивчає філософію.
У 1905 році в Королівстві Польському починається революція. Людвік ледь не спокусився взяти в ній участь, але все ж продовжив навчання. У 1907 році зміг захистити докторську дисертацію про аглютинацію крові. Завдяки роботі, де описав взаємозв’язок між імунними явищами та згортанням крові, у 1914 році вперше захистив габілітацію.
Діяльність
Справжня медична кар’єра починається для Гіршфельда з роботи в Інституті дослідження раку в Гайдельберзі. Там він спочатку спостерігає за амебами під мікроскопом, і це загартовує характер Людвіка. А потім почалося найцікавіше – робота з професором Емілем фон Дунґерном на відділенні серології. Там науковці досліджують умови успадкування груп крові. Поляк бере в них провідну роль, тому відкриття приписуються йому.
Наприкінці 1911 року Гіршфельди виїхали до Цюриха. Ганна влаштувалась у дитячу клініку педіатром, а Людвік стає асистентом Інституту гігієни.
Під час Першої світової війни Гіршфельд допомагав боротися з епідемією тифу в Сербії та брав участь в організації місцевої служби охорони здоров’я. Фактично він і переміг цю епідемію, бо вона зрештою зупинилась. Також біолог з Вроцлава організував бактеріологічну лабораторію. Такий підхід — коли лікар мислить системно й бачить пацієнта не окремо, а в контексті суспільства, — згодом стане характерним і для сучасних науковців, зокрема для нейробіолога Павла Табакова, який у своїй роботі поєднує науку, медицину та практичну допомогу людям.
1920 р. Повертається до Польщі та починає працювати в Національному дослідницькому інституті сироватки у Варшаві, який пізніше став частиною Національного інституту гігієни. Гіршфельд був одним із його співзасновників.
У 1924–1925 роках Людвік стає професором Вільного польського університету. З того часу і до 1939 року очолював згаданий вище Національний інститут гігієни.
У 1926 році вдруге захищає габілітацію, здобуваючи престижний науковий ступінь, необхідний для викладання у Варшавському університеті. З 1930 р. став активним членом Варшавського наукового товариства. У 1931 р. отримав звання професора. У 1931–1935 та 1947–1952 роках Гіршфельд був президентом Польського товариства мікробіологів та епідеміологів.
Під час захисту Варшави у вересні 1939 р. Гіршфельд організував там пункт переливання крові. Мусив ховатися в місцевому гетто, щоб не потрапити до рук нацистів, потім також змінює ім’я та переховується, прикидаючись клерком-дезінфектором. У важкі воєнні часи допомагав лікувати хворих на тиф.
Після звільнення Любліна в 1944 р. брав участь у створенні Університету Марії Кюрі-Склодовської.
1945 р. Переїхав до Вроцлава, почавши працювати на медичному факультеті Вроцлавського університету. І, до речі, саме Гіршфельд став першим деканом цього факультету.
1952 р. Заснував Інститут імунології та експериментальної терапії Польської академії наук у Вроцлаві (пізніше названий на його честь). Організував у місті Дослідницький центр патології вагітності.
У 1952 р. став чинним членом Польської академії наук і увійшов до її президії.
Помер від серцевого нападу 7 березня 1954 у Вроцлаві, зробивши великий внесок у розвиток медицини нашого міста.
Внесок у науку і досягнення
Коли Карл Ландштейнер описав аглютинацію еритроцитів людини сироватками інших людей, Людвік Гіршфельд мав лише 17 років. Він був випускником гімназії в Лодзі й поїхав студіювати медицину до Німеччини.
Продовживши дослідження Ландштейнера, вроцлавський біолог разом із доктором Дунґерном виявив, що собачі сироватки можна використовувати для ідентифікації груп крові. Також учені помітили, що собаки вспадковують групи крові, а це наштовхнуло на думку, що в людей може бути так само. Також вони запровадили класифікацію груп крові A, B, AB і O (деякий час замість О використовувалась цифра 0). Гіршфельд також визначив резус-фактор і відкрив причину серологічного конфлікту, що врятувало життя багатьом новонародженим.
Цікаво, що Нобелівську премію в 1930 році за відкриття груп крові отримав Карл Ландштейнер. Але він віддав належне у своїй Нобелівській лекції Дунґерну та Гіршфельду за те, що вони заклали фундамент для цих досліджень. Дійсно, фактично ці науковці поклали початок імуногенетиці людини.
Перебуваючи на Балканах, у лікарні в Салоніках, Людвік відкрив паличку черевного тифу С (Salmonella hirschfeldii). Потім він виготовив вакцину, але зробив серйозну помилку, бо наполягав ввести собі велику дозу хініну від малярії. У результаті цього ледь не помер.
У 1950 році Гіршфельд був номінований на Нобелівську премію, але не отримав її. Проте важливішим було те, що він навчив світ дотримуватись гігієни, приділяючи цьому питанню багато уваги у своїх виступах і працях.
Людвік і Ганна Гіршфельди проводили дослідження статистичних відмінностей у поширеності груп крові в популяціях з різних географічних регіонів. Саме ці дослідження дозволили створити нову науку – сероантропологію.
Людвік першим у Польщі застосував теорію серологічного конфлікту між матір’ю і плодом у клінічній практиці. А це, як вважається, допомогло врятувати життя майже 200 дітей.
Риси характеру й погляди
Іноді Гіршфельд міг бути дуже прискіпливим до студентів. Наприклад, він знижував оцінки на усному іспиті за те, що вони використовували літеру O замість цифри 0, розповідаючи про класифікацію груп крові. Врешті-решт це перестало бути принциповим для науковців.
Герою нашої статті подобалось викладати улюблені дисципліни, заняття зі студентами були частиною життя науковця. Але він усвідомлював просту істину, яку часто повторював:
“Хто хоче інших запалити, сам повинен горіти”.
Кажуть, що перед публічним захистом габілітації в 30-річному віці дружина погрожувала Людвіку розлученням, якщо той читатиме з аркуша паперу. Але чоловік не розчарував кохану, виступивши з блискучою промовою, яку говорив вільно і від серця.
Коли в листопаді 1918 року Польща відновила свій суверенітет і потребувала освічених людей, Гіршфельд вирішив повернутися в рідну країну. У 1919-му, коли він був близький, щоб реалізувати цей план, то відзначив:
“На батьківщині ви маєте і минуле, і майбутнє, а за кордоном — лише теперішнє”.
Роботи вроцлавського науковця можна вважати безсмертними для науки. Але сам Гіршфельд вважав, що єдиною формою безсмертя, якої варто прагнути, є людська доброта.
Кожен може робити свій внесок у збереження довкілля й природних ресурсів. Наприклад, інший біолог, Томаш Стшала, допомагає захищати рідкісних тварин.
