Перші спроби створення ракет пов’язані з китайською культурою, де використовувалися ручні вогнепальні ракети для проведення святкових заходів та урочистих церемоній. Йдеться про феєрверки. Згодом у Китаї зрозуміли, що це непоганий засіб оборони та атаки. Виробництво феєрверків почали удосконалювати, а саме максимально збільшувати потужність заряду, пише сайт wroclaw.name.
Розвиток ракетної технології отримав значний поштовх в ході Другої світової війни, коли було створено перші ракети середньої й дальньої дії. Одним із перших таких інженерів став уродженець Вроцлава Вальтер Тіль, який зробив кілька революційних відкриттів та вивів військові дії на новий рівень.
Винахідник з дитинства
Вальтер Тіль народився 3 березня 1910 року у сім’ї поштового працівника. У початковій школі Тіль почав захоплюватися фізичними експериментами та читав дуже багато спеціальної літератури. Ще учнем початкових класів він цікавився методами ведення війни. Цікаво, що після початкової школи Вальтер Тіль склав тест на інтелект та отримав безплатнемісце в середній школі в Бреслау. За три місяці Тіль вивчив усю програму п’ятого класу, і його було зараховано до шостого.
Після завершення школи він отримав атестат з відзнакою і без проблем вступив до Технічного університету Вроцлава. Спочатку це була платна основа навчання, але через високу успішність йому було надано спеціальний статус та безплатне навчання.
У 22-річному віці Вальтер Тіль склав попередній дипломний іспит, був прийнятий у члени Німецького національного академічного фонду та став кваліфікованим інженером. Згодом Тіль переїжджає до Берліна та вступає до Університету Гумбольдта. У 1934 році він здобув докторський ступінь з відзнакою. Темою його докторської роботи було питання приєднання сполук із сильними полярними зв’язками вуглецю та галогену.
Військова справа
У Берліні Тіль познайомився з дуже впливовими людьми, які мали зв’язок з Управлінням озброєнь армії. У нього були тісні стосунки з дослідником Куртом Вамке та керівником Армійського науково-дослідного інституту Куммерсдорфа Вальтером Дорнбергером.
Після трагічної смерті Курта Вамке Управління озброєнь армії залучило Вальтера Тіля до ракетних досліджень. У 1936 році Тіль вже працював в армійському випробувальному центрі, де розробляв рідинні ракети. У тому ж році Вальтер Дорнбергер доручив Тілю розробити ракетний двигун.
У 1937 році Тіль із командою створив рівняння, яке обчислювало відношення об’єму камери згоряння. Це дозволило визначити ступінь стиснення у камері та побачити, у скільки разів зменшується об’єм суміші. Після цього відкриття Тіль переїхав до Пенемюнде, куди німці перевели Армійський науково-дослідний інститут.
Друга світова війна
У 1939 році Вальтер Тіль почав створювати оптимізовану систему розпилення. Також було досліджено, що камери згоряння вигідніше будувати по ширині ракети для кращого центру тяжіння. Крім того, було створено камеру згоряння на 18 місткостей із головним клапаном, розташованим по центру ракети.
Наступні роки Тіль займався вдосконаленням потужностей боєголовок. У 1941 році Тіль презентував звіт про головку топки з алюмінієвого сплаву, яка накручується на сталеву насадку. Це давало можливість забезпечити бойовому снаряду швидкість витоку у дві тисячі метрів за секунду.
У 1942 році камеру згоряння було виготовлено повністю зі сталі та запущено у серійне виробництво. Згодом за цією технологією почали виготовляти двигуни для ракет у всьому світі.
ФАУ-2
Ще у 1926 році в Німеччині було організоване Товариство міжпланетних сполучень. Саме цьому товариству міністр оборони Німеччини доручив вивчення можливості використання ракет для військових цілей. Команду для цих дослідів підбирав Вальтер Дорнбергер. До неї увійшли німецькі конструктори на чолі з молодим Вернером фон Брауном та команда інженерів на чолі з Вальтером Тілем.
У 1934 році успішно виконали тестовий запуск ракети А-2. Вона працювала на етиловому спирті та рідкому кисні. Саме такого результату очікувало Міністерство оборони Німеччини, адже країна була лідером з виробництва саме етанолу.
Вже під час Другої світової війни група фон Брауна перейшла до розробки ракети Фау-2. Для неї Вальтер Тіль виконав комплексну перебірку двигуна, що дало їй дальність польоту 175 кілометрів.
У 1942 році відбувся успішний запуск цієї ракети. Попри те, що вона мала свої недоліки, аналогів такого озброєння у світі не було. Якщо у Радянському Союзі були на той час ракети з двигуном тяги у півтори тонни, то ракета Фау-2 мала тягу у 25 тонн.
Тандем фон Брауна та Тіля став основою ракетної індустрії в інших країнах світу. Вважають, що саме ракета Фау-2 дала можливість людям досліджувати космос, адже вона стала прообразом для створення космічних ракет-носіїв.
Війну треба перемогти
Ракети ФАУ-2 використовували для бомбардування великих міст Великобританії та Бельгії. Саме цією зброєю було проведено смертельну атаку на Лондон 25 листопада 1944 року. Тоді у столиці Англії загинуло 160 людей та 106 отримали важкі поранення.
Якщо ж брати до уваги статистику, то на Лондон за весь період Другої світової війни було скеровано понад 10 тисяч ракет різного класу ФАУ. Гітлер вірив, що балістика дозволить йому швидко виграти війну.
Вальтеру Тілю було доручено працювати над новими проєктами. В основному його команда досліджувала можливості удосконалення ракет-носіїв, а саме їхню потужність та швидкість.
Вальтер Тіль та Вернер фон Браун зробили Німеччину фаворитом у війні лише на деякий час. Використання нової зброї привернуло увагу Радянського Союзу, де керівництво дало старт розробці подібних технологій.
Розробкою перших балістичних ракет займався Сергій Корольов. Ним було спроєктовано ракету Р-1, яка стала точною копією ФАУ-2. Далі радянський ракетобудівник презентував моделі Р-2 та Р-5. Остання була значно потужнішою за німецьку.
Згодом до розробки своїх балістичних ракет приступили у Сполучених Штатах Америки та Англії. Було зрозуміло, що війна переходить на новий рівень і воювати будуть з повітря.
Хто знає, до чого б дійшло?
Вальтер Тіль продовжував працювати над удосконаленням своїх проєктів. Також він брався за всі проєкти Вернера фон Брауна. У 1943 році Тіль разом із командою дослідників працював над тим, щоб, крім проєктування ракет, стати ще й повноцінними виробниками.
17 серпня 1943 року у Вальтера Тіля стався конфлікт в університеті з Вальтером Дорнбергером. Це було зумовлено тим, що Тіль відмовився назвати новостворений двигун для ракети придатним, що зірвало масове виробництво. Дорнбергер розцінив цей жест як спробу запустити виробництво власного проєкту. У підсумку Тіль попросив про відставку.
Після сварки з Дорнбергером Вальтер Тіль поїхав додому. Ця ніч стала останньою для інженера. У місті Пенемюнде розпочалася англійська операція “Гідра”. Королівська армія запустила по будинку Тіля кілька авіаційних бомб. Вальтер Тіль загинув разом зі своєю дружиною та двома дітьми. Сину Тіля, Зігфріду, на момент смерті було лише два роки.
У інженера залишилося дуже багато незавершених проєктів. Деякі з них могли б стати революційними у ході війни.
Друг і колега Тіля, Вернер фон Браун, працював на нацистську армію до 1944 року. Саме тоді у нього виник конфлікт із міністром внутрішніх справ Генріхом Гіммлером, який намагався взяти під повний контроль конструкторське бюро Брауна. Гіммлер звинуватив Брауна у державній зраді та заарештував його.
На порятунок Вернера фон Брауна всі зусилля кинув Вальтер Дорнбергер, який переконав Адольфа Гітлера припинити слідство та звільнити Брауна із в’язниці. 3 травня 1945 року Вернер фон Браун добровільно здався в полон американській армії.
У Сполучених Штатах Америки фон Брауну надали американське громадянство, а згодом він став заступником директора NASA. Саме він керував розробкою ракетного носія “Сатурн”, який доставив космічний корабель “Аполлон-11” на місячну орбіту.