Судетські печери поділяються на карстові та псевдокарстові. Карстові утворилися у вапнякових породах, де можна милуватися різноманітними натічними формами, такими як сталактити, сталагміти та інші кальцитові утворення. Псевдокарстові ж печери сформувалися в гранітних або пісковикових породах і більше відомі своїми складними скельними формами, аніж натічними утвореннями. До категорії карстових належить Ведмежа печера – унікальна пам’ятка природи, що вражає відвідувачів своїми незрівнянними підземними пейзажами та багатством форм, створених протягом мільйонів років. Про цю дивовижну нижньосілезьку пам’ятку говоримо далі на wroclaw.name.
Мальовниче місце для дослідників довкілля
Дослідникам довкілля з Вроцлава і його околиць Ведмежа печера в Клетно буде дуже цікавою. Це одне з наймальовничіших місць у всій Польщі, а не лише в Нижній Сілезії. Вона розташована на півночі масиву Снєжник в долині річки Клешніца, на території гарного села Клетно. Туристи приїжджають сюди з інших районів Польщі, а також із-за кордону. Вони здебільшого хочуть подивитися на природні скельні утворення й сліди доісторичної присутності людини.
Але дивовижний ландшафт – це лише одна сторона медалі. Насправді ця печера цінується також завдяки багатому крапельному каменю. Ще один момент – визначна історія, яку ми далі дослідимо. Туристичний досвід від відвідування Ведмежої печери може стати найяскравішим враженням вашого життя.
Печера названа Ведмежою через дивовижну знахідку – збережений скелет печерного ведмедя, знайдений у 1966 році. Це було дійсно унікальне відкриття, адже скелет зберігся з дуже давньої епохи. Величезний інтерес до знахідки призвів до того, що печеру визнали як одне з найважливіших місць, що зберегло сліди доісторичної ери.
Доступні маршрути та цікаві знахідки у Ведмежій печері
Для відвідувачів Ведмежої печери доступні два основні маршрути:
- Туристичний. Чудовий варіант для тих, хто бажає насолодитися підземними ландшафтами. Дорога довжиною близько 360 метрів ретельно підсвічена й облаштована для безпечного проходу, що дозволяє туристам комфортно милуватися дивами.
- Екстремальний. Він триває близько трьох годин, проходить під наглядом досвідчених мандрівників. Цей варіант підходить тільки для фізично підготовлених відвідувачів і стане справжнім випробуванням для тих, хто прагне пригод у підземеллях.
Що чекає на відвідувачів усередині?
Печера дивує багатством натічних утворень: від сталактитів і сталагмітів до рідкісних некротичних чаш та печерних перлин – пізоїдів, які зустрічаються на дні деяких залів. Під час екскурсії також можна побачити кістки тварин льодовикового періоду, що є справжнім вікном у далеке минуле.
Внутрішній простір печери зачаровує своїми унікальними скельними формами, які століттями створювалися під дією ерозії. Коридори й зали вражають різноманіттям форм та кольорів, створюючи неповторну атмосферу загадкового підземного світу.
Крім природних красот, тут також представлені археологічні знахідки, які допомагають глибше зрозуміти історію цього місця. Екскурсоводи розповідають про життя наших пращурів, які жили тут тисячі років тому. Перед туристами відкриваються таємниці давніх цивілізацій.
Для тих, хто цікавиться природою та історією, Ведмежа печера – це і туристична принада, і цікавий дослідницький об’єкт. Печера зберігає багато нерозгаданих таємниць, які науковці продовжують досліджувати, розширюючи наші знання про підземні скарби й історію регіону. Туристам, які купили квиток, дозволяється фотографувати, але брати тварин із собою не можна. Потрібно тепло вдягатися, бо температура тут тримається на рівні приблизно 6 градусів Цельсія. Також варто подбати про міцне взуття з неслизькою підошвою.
Історія
Ведмежа печера була відкрита в 1966 році, а для відвідувачів – з 1983-го. Відтоді вона стала улюбленим місцем багатьох туристів. Кожен зроблений крок у ній – це крок крізь історію, що дозволяє перенестися в минуле й відчути те, що могли бачити стародавні істоти, які тут жили.
Усе почалося з того, що 14 жовтня в 1966 році під час видобутку мармуру в розкопі Клетно III розробники натрапили на отвір у формі горизонтальної тріщини, який був приблизно на 2 метри вищим за рівень видобутку. Тріщина вела до маленької камери, пізніше названої Ведмежою. Між блоками викопаного матеріалу помітили скупчення кісток великих ссавців. Більшість із них належали печерним ведмедям.
Призупинення розробки кар’єру
Отже, раніше тут був кар’єр, важливий для польської економіки. Проте значущість природного кар’єру та величезні обсяги видобутку мармуру (200 тисяч тонн на рік) не завадили прийняти рішення призупинити розробку кар’єру. До того мармур із сілезького кар’єру мав величезний попит – вантажівки з усієї Польщі стояли за ним у черзі.
Дослідження вхідного отвору у Ведмежій печері
Науковці з Вроцлавського університету, а також Вроцлавського сільськогосподарського університету сильно зацікавились відкриттям печери. Розвідку печери, паралельно з її дослідженням, узяли на себе дві секції гротів.
До кінця 1966 року вдалося дослідити коридори середнього поверху печери аж до залу Лева. Також непогано вивчили нижні частини, завдяки чому довжина печери досягла 200 метрів. У наступні роки тут активно проводили наукові дослідження.
3 грудня 1967 року, після завершення розкопок у стелі Левового залу, було відкрито Палацові зали та Коридор первісної людини (поруч були розташовані ще кілька коридорів). Довжина печери становила відтоді вже 350 метрів.
Подальші дослідження
Дослідження Ведмежої печери продовжувалися в 1968–1969 роках. Під час цих робіт було відкрито так званий Старий вроцлавський поверх, розташований за Блоковою залою, а також тектонічно розбиті частини з Водяним коридором. До грудня 1971 року довжина печери перевищила 800 м.
У січні 1972 року команда з чотирьох осіб зі Строньської секції спелеології дослідила велику систему ходів і залів, яка була названа Новим нижнім поверхом печери. Загальна довжина відкритих ходів перевищила 1 км. До складу цієї команди входили Ярослав Бєронський, Збігнєв Думаньський, Кшиштоф Лукашевич і Ян Панек. Згодом до неї приєдналися Ян Трумпус і Ян Сондей, чий будинок у Клетно став притулком для спелеологів і тих, хто працював із печерою.
У середині 1970-х років дослідження Ведмежої печери зосередилися на димарі Моріса в Шампанському залі, а також на ретраншементах у Грязьових коридорах, розташованих за великою тріщиною на нижньому поверсі печери. Це дозволило збільшити її довжину до понад 2,5 км.
Наукова робота, охорона, відкриття для туристів
У 1970-х роках був створений Науковий комітет Ведмежої печери при Державній раді охорони природи у Варшаві, який ініціював дослідження печери й контролював її охорону.
У 1977 році для збереження Ведмежої печери та прилеглих природних територій було створено Природний заповідник “Ведмежа печера” площею 89,05 га. (У 2022 році площа заповідника була розширена до 233,4 га). Заповідник охоплює західний фрагмент пагорба Строма та верхню частину долини Клешніца, де зростають рідкісні види рослин і судетська ялина.
І ось, як кажуть журналісти, той день настав. 11 червня 1983 року, після восьми років підготовчих робіт, Ведмежу печеру було відкрито для туристів. Цьому передували гірничо-будівельні роботи, встановлення освітлення, будівництво вхідного павільйону, а також модернізація під’їзних шляхів та автостоянки.
