Міські купальні – невіддільна частина історії багатьох міст і населених пунктів. Своєю появою вони зобов’язані не лише природним водоймам, але й соціальним та культурним змінам у суспільстві. Вони відбувались у Польщі й країнах Європи переважно в 19 столітті. Потреба створення спеціалізованих купалень для комфортного відпочинку та збереження здоров’я виникла й у Вроцлаві. Коли і як це сталось – говоримо далі на wroclaw.name.
Смердюче Середньовіччя і вроцлавські лазні
Сьогодні майже кожна людина усвідомлює важливість особистої гігієни. Підтримувати її в цивілізованих країнах стало зовсім просто – у поляків є доступ до водопроводу, також будинки й квартири обладнані ванними кімнатами. А от Середньовіччя, за оцінкою істориків було насправді смердючим, і Вроцлав не виняток. Дійсно, квітами в місті тоді не пахло, адже не було навіть каналізації.
І все ж уже тоді у Вроцлаві було аж сім міських лазень, пише сайт kochamwroclaw.pl. П’ять належали місту, одна (острів Піщаний) – монастирю, а ще одна (навпроти острова Тамка) – забезпечувала скарбницю князів. Усі лазні були спільними для чоловіків і жінок. З огляду на це, від працівників цих купалень очікувалось, щоб вони нічим не заплямували свою репутацію.
Не лише гігієна
У середньовічних лазнях Вроцлава була можливість не лише помитись або випрати речі. Тоді там також надавали медичну допомогу. Причому робили це… перукарі! Так, це не помилка, просто такі процедури й послуги, як кровопускання, процедури з п’явками, стрижка чи гоління вважалося доцільним надавати саме тут.
Користування лазнями міста було платним. Але як подбати про найбідніших? У 15 столітті з’явилися так звані “ла́зні душне”. Ними могли скористатись учні вроцлавських шкіл, бідняки та безпритульні.
Купальня як покарання
Іноді міська рада вирішувала покарати когось необхідністю будувати безплатну лазню для нужденних. Однак потім дехто міг користуватись таким дарунком. Наприклад, учням однієї школи дозволяли раз на тиждень безкоштовно купатись. Там їм видавали чистий рушник і мило, вода була гарячою. Також надавалась можливість випрати й висушити одяг. Також достеменно відомо про дві безплатні вроцлавські лазні для бідняків у 16-17 століттях.
19 сторіччя: нові функції
З часом функції громадських купалень розширювалися. Стали відкриватись парові лазні, там не просто мились, але також розважались і оздоровлювались. Відкривались цілі комплекси лазень, один із них навіть зберігся до наших днів. Це “Вроцлавський СПА-центр”, широко відомий як басейн на Театральній. Там досі можна спостерігати старовинні ванни, плитку, мозаїку… Це справжнє диво!
Ще одна споруда, яка збереглася, – будівля Макса Берга на вулиці Марії Склодовської-Кюрі. Тут можна було помитись безкоштовно, тому сюди ходили незаможні вроцлавці. Тепер у цьому місці нагадує про купальні в 19 столітті лише вишукано прикрашений у стилі того часу вхідний портал.
Трохи пізніше безплатних купалень у Вроцлаві стало більше. Особливо багато їх було перед початком Першої світової війни.
Банний бум кінця 19 – початку 20 століття
Під кінець 19 століття потреба в більшій кількості бань відчувалась особливо гостро. Тоді, коли ще не існувало Грюнвальдського мосту чи Зали століття, мешканці Вроцлава, яких було вже понад 400 тисяч, не мали в домах і квартирах ванних кімнат.
Але в середині 1890-х група заможних вроцлавських міщан і купців вирішила виділити кошти на будівництво лазні та басейну, де могли б митися лише чоловіки. Саме тоді було вирішено заснувати на вулиці Театральній басейн (нині відомий як № 1). Там була парова лазня, модна на той час. Побудували комплекс за проєктом Вільгельма Вердельмана.
Заклад був дуже популярним, але як бути жінкам? Ситуація не давала їм спокою, а митися разом із чоловіками вже не вважали доречним, тож у 1907 році комплекс на Театральній почали розширяти. Басейн, призначений для жінок, тепер відомий як № 2. Там була характерна вежа й зона турецької лазні.
Заможні жителі Вроцлава парились там, дискутували про бізнес і політику, грали в карти та пили пиво, яке брали в розташованій поблизу пивоварні. Так у Вроцлаві заклалася традиція зустрічатись компаніями в лазнях.
1920-ті роки – заклад розширили, зробивши турецькі лазні й для жінок. Відтоді там був і ресторан. У 1928-му басейн № 1 зробили спортивним, тобто пристосували до відповідних вимог. Зрештою заклад став більш престижним. Також там стали змагатися плавці.
1929-1930 рр. – комплекс розширено ще більше. З’явилися два юнацькі басейни, для дівчат і хлопців окремо. Під час воєнної облоги споруда зазнала відносно незначних пошкоджень. А з 1946 року лазня та басейн знову могли служити потребам мешканців Вроцлава.
Сучасні інновації в лазнях
Міські купальні еволюціонували разом зі змінами в суспільстві й технологіях. З часом вони перетворилися на великі розважальні комплекси з басейнами, гідромасажними ваннами, саунами та іншими зручностями. У сучасному вигляді міські купальні стали не лише місцем, де можна помитися, а й центром відпочинку, фітнесу, спа-процедур та культурних подій. Але, як і раніше, вони відіграють важливу роль у формуванні активного та здорового способу життя в містах, зокрема у Вроцлаві. Збереглися також безплатні лазні – наприклад, на вулицях Малаховського та Катедральній.
