Нижньосілезьке воєводство славиться своїми корисними копалинами. Історія становлення шахтарської справи сягає XII століття. Завдяки близькому розташуванню гірного хребта Судет, у воєводстві знаходяться передгірні рельєфи, які багаті на різноманітні родовища. У регіоні на промисловому рівні добували енергетичні, металургійні, гірничо-хімічні, будівельні та інші корисні копалини, пише wroclaw.name.
Кам’яне вугілля та “Лисяча штольня”
У західному Нижньосілезькому вугільному басейні були виявлені значні родовища бурого вугілля. Перші з яких почали розробляти у XIV столітті кустарним методом. Великий попит на вугілля розпочався у XVII столітті й гірничий бізнес набув промислових масштабів. Однією з найпотужніших шахт Нижньої Сілезії постала “Фуш”, що у Валбжиху, яка була введена в експлуатацію в 1742 році. Її особливістю стала сплавна шахта. Вона почала працювати у 1794 році й отримала назву “Лисяча штольня”. Назва була пов’язана з місцевістю Лисячий пагорб, зі сторони якого розташовувався вхід. Шахта забезпечувала водне транспортування вугілля спеціальними човнами. Копальню урочисто відкрили коли її довжина досягла 830 метрів. Керівництво компанії, оркестр та запрошена публіка проплили усю відстань тунелю, який освітлювали понад сотні гірничих світильників. Назад величаву процесію супроводжував перший човен з вугіллям. На виході з тунелю був споруджений басейн, який вміщував 50 човнів. За добу через шахту транспортували від 20 до 100 тонн вугілля. Варто відзначити, що штольня одразу функціонувала і як туристичний об’єкт. Серед її відвідувачів були інженери, особливо гірничої справи, науковці з усього світу, генерали армії Наполеона, російські імператори, німецькі кайзери та інші можновладці Європи. Перевезення вугілля водою тривало до 1854 року й згодом було замінено кінним транспортом. Остаточно свою роботу шахта припинила у 1867 році, а у 1961 році “Лисяча штольня” була вписана до реєстру пам’яток культури. Вона залишилась єдиним збереженим прикладом сплавної шахти у Європі.
Шахта “Туров”
У другій половині ХІХ століття видобуток вугілля подвоювався кожні 10 років. У XX столітті вугільна промисловість невпинно розвивалась і вивела Польщу на провідні місця наприкінці століття. Гірнича промисловість відіграє важливе місце в економіці країни. На початку XXI століття вугільні шахти Нижньої Сілезії почали закриватися, оскільки Євросоюз відмовляється від видобутку вугілля через шкоду екології та прийняв певні вимоги по кліматичній нейтральності в ЄС до 2050 року.
Шахта “Туров” поки не готова до таких радикальних кроків та продовжує роботу. За свою успішну роботу понад століття, видобуток вугілля критично наблизився до кордонів Чехії. Сусідня з Польщею країна стверджує, що “Туров” завдає неабиякої шкоди довкіллю. Рівень ґрунтових вод різко знизився на території чеського Ліберецького краю, люди постійно дихають пилом та потерпають від високого рівня шуму.
У 2021 році уряд Чехії подав позов про припинення промислової діяльності на шахті й суд справедливості Євросоюзу постановив рішення про закриття копальні, проте у Польщі відмовились його виконувати. Згодом суд наклав штраф у розмірі 500 тисяч євро за кожний додатковий день роботи шахти через ігнорування судового рішення. Для Польщі шахта “Туров” залишається найбільшим роботодавцем у регіоні, тому очевидно, що відмова від роботи копальні викличе різкий ріст безробіття. Крім того, через закриття шахти підвищиться небезпека енергетичної кризи у всьому регіоні, оскільки вона забезпечує одну з найбільших у Польщі теплоелектростанцій у Богатині та гарантує подачу електроенергії трьом мільйонам споживачів. Міністерство клімату Польщі продовжило дозвіл на видобуток вугілля до 2025 року, а перемовини з сусідами щодо згоди та порозуміння тривають.
Мідна руда Нижньої Сілезії
Видобуток міді у Польщі розпочався у XV столітті, загалом було задокументовано 14 родовищ міді, шість з яких знаходиться у Легніцько-Глоговському окрузі Нижньосілезького воєводства. Однією з найглибших шахт залишається “Рудна” у місті Польковіце. Штольня є дуже небезпечною через часті обвалення гірської породи та землетруси. Підземні поштовхи відбуваються з природних причин кілька разів на рік, але іноді вони бувають занадто сильними. У 2016 році через землетрус постраждали 8 шахтарів. У 2019 році на території копальні стався сильний підземний поштовх, в цей час там перебувало 32 гірники, 15 з яких постраждали. У 2022 році на руднику через обвал сталася пожежа, були евакуйовані пів тисячі людей, на щастя, ніхто не постраждав.
Золото й арсен Нижньої Сілезії
Золоті запаси у Польщі були знайдені лише у Нижній Сілезії поблизу Золотого Стоку та кількох містечок поряд. Варто відзначити, що у Золотому Стоку перші спроби видобутку золота відомі з XII століття. З часом поклади розкривали вертикальними стволами й штольнями, які споруджували на Золотих горах. Для руйнування порід використовували вогняний метод, при цьому випарувався отруйний арсен, що призводило до високої смертності гірників.
Наприкінці XV століття для експедиції Христофора Колумба, у результаті якої був відкритий новий континент, зі штольні Золотого Стоку було пожертвувано 15 кілограмів золота відомим банкіром Фуггером.
У XV-XVI століттях на штольнях Золотого Стоку видобували 140 кілограмів на рік, що становило майже 10% золота всієї Європи. У містечку карбували золоті монети номіналом 10 дукатів, які стали популярними у міжнародному обігу. У 1612 році вперше в історії гірничої справи використали чорний порох для проведення вибухових робіт. Через Тридцятирічну війну 1618-1648-х років Золотий Сток переживав занепад гірничої справи.
Новий підйом шахтарської справи відбувся не через видобуток золота. У XVII столітті до місцевості завітав відомий алхімік з Відня Ганс Шарффенберг, який шукав еліксир молодості та відкрив отруйні здібності миш’яку, який є складовою арсену. До того ж Ганс винайшов його промислове виготовлення. Обсяги гірничих робіт зростали. Згодом, на початку XVIII століття, його сини стали найбільшими постачальниками арсену до Європи. У ХІХ столітті був застосований метод емульгації арсенових шлаків для отримання золота, у 1848 році, його отримували методом хлорування. Наприкінці ХІХ столітті видобуток золота став нерентабельним, оскільки розпочався його масовий експорт у Європу з Америки. У 1950-х роках, після Другої світової війни був відновлений видобуток арсенію, а золото стало побічним продуктом у цьому процесі й складав 20 кілограмів на рік. У 1961 році роботу копальні припинили. За всю історію існування шахти було видобуто 16 тонн цінного металу. Впродовж 1965-1990-х років рудник був у запустінні й вода залила більшу частину штольні. У 1995 році у Золотому Стоці була відкрита Підземна Туристична Траса “Золота Шахта”.
У XXI столітті гірнича промисловість та видобуток корисних копалин переживає занепад, оскільки для поліпшення екологічного стану довкілля переходять на інші енергоносії та відновлювальні джерела енергетики. Простежується й тенденція зменшення видобутку мінеральної сировини. Більшість шахт були затоплені або закриті та стали туристичними об’єктами.
Таким чином, Нижня Сілезія може похизуватися одними з найкращих туристичних маршрутів у штольнях.